Монастирі братів
Орден був заснований у XII столітті ченцями, які прибули на Святу Землю з Західної Європи й оселилися біля джерела св. Іллі на горі Кармель. Засновником ордену вважається Бертольд Калабрийський, на прохання якого патріарх Альберт Єрусалимський у 1214 р. уклав чернечий статут, що вирізнявся особливою суворістю: кармеліти повинні були жити в окремих келіях, постійно молитися, суворо постити, повністю відмовитись від м'яса, а також значний час проводити у цілковитому мовчанні.
У 1247 році від папи Іннокентія IV кармеліти отримали менш суворий статут і ввійшли до складу жебрачих орденів.
Розквіт ордену припадає на кінець XIII — початок XIV століття. У подальшому орден спіткали проблеми, пов'язані як з історичними обставинами (Сторічна війна, епідемія чуми), так і з дискусіями щодо повернення ордену до початкових суворих правил чернечого життя.
Діяльність Терези Авільської і Йоана від Хреста призвела до появи відгалуження кармелітів — босих братів, які проголошували повернення до початкових аскетичних ідеалів чину. Орден Босих Кармелітів був затверджений у 1593 р.
Монастирі Босих Кармелітів розташовані на території більшості країн світу. В Україні Кармеліти працюють у Києві, Харкові і Бердичеві.