ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПАП ПРО СВ. ТЕРЕЗУ ВІД ДИТЯТИ ІСУС

Пій ХІ (1922-1939)

За словами свідків, благочестя Пія ХІ до св. Терези від Дитяти Ісус почалося дуже рано. Будучи Апостольським Нунцієм у Варшаві, а пізніше архієпископом Медіолана, він мав на своєму столі „Історію однієї душі” і часто до неї заглядав. А будучи обраним на Престол Петра, він став Папою беатифікації (29 квітня 1923р.) та канонізації (17 травня 1925р.) св. Терези. Він також проголосив її Покровителькою Місій (14 грудня 1927р.) та назвав її „зіркою свого понтифікату”. Крім того, він бажав поїхати в Лізьє, та скаржився на свої часи, які унеможливлювали йому реалізувати це паломництво: „ Щодня на столі Папи лежить багато справ, які чекають розв'язання. Це вже не ті часи, що були колись. Розвиненість сучасних засобів сполучення та транспорту (залізнична дорога, телеграф, радіо) стали причиною того, що все треба вирішувати швидко, внаслідок чого присутність Папи в Римі просто необхідна”. Що сказав би цей Папа сьогодні, в епоху літаків, комп'ютерів, супутникового телебачення, телексу і телефаксу...? Крім того, проти подорожі Папи до Лізьє були його найближчі співпрацівники, які аргументували свою позицію похилим віком і поганим здоров'ям Папи. Тому Пій ХІ передав до Лізьє літургійні шати, що їх було вжито під час богослужіння канонізації, а на посвячення базиліки в Лізьє направив як свого посла кардинала Е. Пачеллі, секретаря стану.

З численних промов Пія ХІ про нашу святу наведемо такий уривок: „Своїми рукописами, повними апостольської ревності, вона з палкістю навчає наш пихатий світ, що насолоджується марнославством та шукає фальшу, - дороги євангельської простоти” (з Канонізаційної Булли). В іншому місці Папа говорить: „Добрий Бог говорить до нас через Терезу, вона була наче Його живим словом. Вона говорить нам про те, що має справжню велику цінність у Його очах: не зовнішня велич і пишність цього світу, не земні скарби, ані жодні земні блага, які б нам здавалися достатніми. Справжній скарб знаходиться в нас, Бог шукає його в нашому серці” (З промови з 30 квітня 1923 р.). У Канонізаційній проповіді сказано: „Не дивуймося тому, що в цій святобливій кармелітці виповнилось слово Христа: „Хто стане маленьким, як дитя, той буде найбільшим у Небесному Царстві.” Божій доброті сподобалось обдарувати її даром мудрості, зовсім неповторним (...). Дух Істини навчив її та відкрив їй те, що зазвичай ховає від мудрих і розумних, а виявляє немовлятам. Вона здобула (...) таке розуміння надприродних справ, що могла торувати певну дорогу спасіння іншим.” На тему суспільного життя: „ О, яким би стало родинне життя, яким би стало суспільне життя, якби всі зрозуміли урок Терези? Якби ця ясність духа, розуму і серця стала основою міжнародних стосунків! Якби всі повернулися до євангельської простоти, то як змінився б світ!!!” (Промова з 18 травня 1925 р.). Та сама тема повторюється у Канонізаційній проповіді : „Якби ця дорога духовного дитинства розповсюдилась, якою легкою в реалізації була б реформа людського суспільства, яку ми поставили собі за мету на початку нашого понтифікату”. На тему рис духовного дитинства: „ З глибини свого затвору, своїм прикладом вона зачаровує весь світ, а приклад її святості можуть і повинні наслідувати всі, бо весь світ має вступити на цю малу дорогу – дорогу золотої простоти (...), дорогу духовного дитинства, чисту, сповнену любові, нездоланної доброти, істини та щирості” (18 травня 1925 р.).

У другу річницю канонізації, 17 травня 1927 р., в присутності посла Франції, кардиналів, які очолюють відділи Римської Курії, кармелітів босих з Генеральної Курії та Міжнародного Колегіуму, Пій ХІ посвятив статую св. Терези від Дитяти Ісус, яка досі стоїть у ватиканських садах. Тоді Папа назвав її хранителькою Ватикану і під час своїх прогулянок часто затримувався перед нею, довіряючи зірці свого понтифікату радості й смутки Церкви та світу. У 1928 р. Папа також надав імення св. Терези новоутвореному осередкові Русикум в Римі, недалеко від базиліки Санта Марія Маджьоре. Це був час лютих переслідувань релігії в Росії, і Пій ХІ просив Покровительку Місій про заступництво за втомлених переслідуваннями католиків.

На смертельному ложі Папа забажав мати біля голови реліквіарій св. Терези, на який часто клав руку, промовляючи: „Я не сам, моя мала свята зі мною”.